Типи конфліктних особистостей

1. Демонстративна особистість. Якості демонстративної особистості дуже часто виявляються в підлітків, а особливо в тих, що не можуть або не хочуть виявити себе в навчанні або громадському житті. Чим більше виражений демонстративний компонент у поведінці особистості, тим вищий рівень її конфліктності.

Прагнення бути в центрі уваги може виявлятись у неадекватній поведінці на уроці або на перерві, у брутальності, різкості й нестри­маності стосовно інших людей, маніпулюванні становищем і можли­востями батьків, перебільшенні своїх фізичних можливостей і спроб тиску силою тощо. Природно, що подібні дії викликають опір з боку навколишніх і створюють конфліктну ситуацію. Серйозні конфлікти виникають між учителем і учнем, коли учні намагаються тиснути на вчителя матеріальними або іншими можливостями своїх батьків, виявляючи при цьому зневажливе ставлення до школи, учителів, предметів і знань загалом.

2.         Ригідна особистість. Ригідні особистості важкі у спілкуванні
і часто є причиною конфліктів. "Ригідний” — значить непластичний;
що не вміє перелаштовуватися, тобто враховувати у своїй поведінці
зміни ситуації та обставин. А ще ригідний — це марнославна людина,
яка має потребу в постійному підтвердженні своєї значущості, це
людина із завищеною самооцінкою. Подібні якості ведуть до того, що
в ситуації конфлікту ригідна особистість виявляє гостру вразливість,
підозріливість, підвищену чутливість до несправедливості.

Ригідний учитель — це людина, що не допускає навіть думки про те, що є ще чиясь думка, крім її власної. Вона ігнорує бажання інших людей, заперечує прогресивні нововведення, не бере до уваги ніяких пояснень і причин. Переконати таку людину практично неможливо. Невміння або небажання зрозуміти учня призводить до постійних і серйозних проблем і конфліктів. Також складний у спілкуванні і ригідний підліток. Це дитина, яку неможливо переконати. Для неї не буває важливих доказів, не існує авторитетів. Вона зарозуміла і впевнена у своїй правоті й непогрішності.

Конфлікти, що виникають із такими людьми, важкі й затяжні. Вони рідко вичерпуються, а частіше переходять з одного в інший. ї, мабуть, єдиний спосіб уникнути конфліктів із такими людьми — це не вступати в полеміку з ними, а надати можливість кожному зали­шитися при своїй думці.

3.         Некерована особистість. Некерованість підлітків також може бути
причиною конфліктів. Відсутність самоконтролю й непродуманість
учинків — досить серйозний привід для виникнення непорозумінь
і проблем, що виникають як під час уроків, так і в позакласний
час. Непередбачуваність та імпульсивність підлітків у поведінці
змушують учителя постійно бути дуже уважним і не випускати учня
з поля зору, щоб запобігти різним можливим неприємностям або небезпечним ситуаціям. Це призводить до перенапруження нервової системи вчителя, нервового зриву й конфлікту.

4.         Педантична особистість. Надточність і педантизм учителя
можуть призвести до бурхливих обурювань і невдоволення підлітків,
коли за, здавалося б, незначну помилку або неточність у виконанні
роботи помітно знижують бал. Підлітки зазвичай у цьому випадку
вважають, що бал занижено необґрунтовано і вчитель поводиться
прискіпливо, а вчитель ставить надто високі вимоги до учня, забу­ваючи при цьому, що всі ми можемо помилятися. Та й учимося ми
найчастіше не на чужих, а на своїх помилках.

5.         Раціональна особистість. Якщо більшість людей намагається уник­
нути конфліктів, то раціоналісти готові вступити в конфлікт у будь-який
момент, аби він допоміг у досягненні їхніх намірів. Це люди, що "підуть
по трупах”, не зважатимуть ні на вік, ні на заслуги. Вони готові втягти в
конфлікт усіх навколо себе, щоб отримати те, чого їм хочеться.

6.         Безвладна особистість. Не менше невдоволення й конфліктів
викликають безвладні люди. Безвладний учитель — це не вчитель.
На уроках у такої людини немає ні дисципліни, ні навчання. Діти
не звертають уваги на такого вчителя, маніпулюють ним у плані балів,
відмовляються працювати. І піддатливість учителя зовсім не викли­кає в підлітків схвалення. Нагулявшись досхочу, учні починають
розуміти, що їм, зрештою, потрібно вчитися, виникає невдоволення
і ставлять питання про заміну вчителя.

Безвладні учні — також часта причина конфліктів у школі. Скільки сил доводиться витрачати вчителям і класному керівникові для того, щоб навчити підлітків жити своїм розумом! Утім, дуже часто бувають ситуації, коли у класі є сильний лідер або група дітей, що ведуть клас не завжди у правильному напрямку. Так, вони можуть зривати і прогулювати уроки, не виконувати домашні завдання — і ніхто у класі при цьому не обурюється й не намагається щось змінити. Спрацьовує так зване "стадне почуття”, що позбавляє можливості підлітків думати, аналізувати свої вчинки і вчинки інших. І навіть якщо дії однокласників і оцінюються реально, то бракує сили волі або бажання все це припинити. Ніхто з підлітків не хоче брати на себе відповідальність і щось змінювати, щоб не стати чужим і зневаженим у своєму колі. І, на жаль, подібні ситуації характерні для підліткового середовища.